Лапка-помічник

У Тимка був песик Лапка. Його привіз дядько з міста.

Тимко дуже любив свого Лапку. Вчив його шукати загублені речі й приносити до хати. Лапка так старанно робив своє діло, що інколи приносив і те, що не велено було.

Восени Тимко пішов до школи. Та через Лапку він забув про все на світі. Не раз, було, мати кличе:

— Тимку, йди уроки готувати, бо вже вечір скоро!

А він тільки на те:

— Зараз…— І тут же забуде, що пообіцяв.

І ось ні сіло ні впало у Тимковому щоденнику опинилося кілька двійок…

Що робити? Як признатися вдома, чим виправдатися?..

І вирішив Тимко перехитрити старших. Заховав щоденник надворі, а сам з невинним виглядом зайшов із портфелем до хати.

— Ну, школярику, показуй же свій щоденник,— каже тато.

— Чим ти нас сьогодні порадуєш?

— Та… Я згубив його, — шмигнув Тимко носом.

— Згубив? — здивувався тато.— Де?

— Не знаю.

І саме в цю мить прибіг до хати Лапка зі щоденником у зубах.

— О! Знайшов-таки! — усміхнувся тато, лукаво позирнувши на сина.— Ну й молодець же твій Лапка! Ану ж давай подивимось, які там оцінки.

Тимко весь похолов. Такого він не сподівався.

Навчив на свою голову!