Кропива

Виросла кропива ні туди, ні сюди, ні до села, ні до міста, біля самої стежки.

Жінка повз неї йшла — обпеклася.

А кропива радіє:

– Так тобі й треба!

Чоловік йшов стежкою — і його кропива обпекла:

– Так тобі й треба!

Пробігали стежкою хлопчики і дівчатка.

І їх кропива  по ногах відшмагала.

— Так вам і треба! – радіє.

Ішов стежкою старий дід.

Ішов і біля кропиви зупинився.

Повернувся додому, взяв рукавиці та гострий серп.

Підійшов до кропиви і зрізав її.

Заплакала кропива:

— Що ж ти зробив зі мною?

— А нічого особливого, – сказав дід. – Як ти до людей, так і я до тебе.