Котик і горобчик

Мився котик
на подвір’ї.
Поблизу
горобчик сірий.
Він кота
не помічає.
Він стриба,
зерно збирає.
Ласо кіт
примружив очі,
Горобця
зловити хоче.
Смачно рота
облизав,
Полювання
розпочав.
Хоче котик
м’яса з птиці –
Треба добре
потрудиться.
Підкрадався
котик тихо,
Тихо, тихо,
тихо, тихо.
Ой горобчику,
жди лиха,
Лиха, лиха,
лиха, лиха.
Вигнув спину котик –
скік.
А горобчик –
фуррр… і втік.
Облизався
котик з горя,
Глянув жалісно
угору.
А горобчик
на вербі
Чистить пір’ячко
собі.
Облизався
котик ласо:
– Няв! Втекло
од мене м’ясо.
Я тебе дістану,
стій! –
Будеш, братику,
ти мій!
Лізе котик
вище й вище
Ось горобчик
ближче, ближче,
Ближче, ближче.
Вигнув спину котик –
скік,
А горобчик – фуррр…
і втік.
Кіт за гілочку
вхопився,
Ледь додолу
не звалився.
А горобчик: “Цвінь-цвірінь!
Злазь, поганий коте,
згинь!”
Котик з горя
облизався,
Трохи сорому
набрався.
Втік до хати
і в Юрка
Став прохати
молока:
– Няв!..