Хвалько

Як ще був  малий гарбуз,
Не боявся висоти:
Виліз з грядки на горішок,
І зостався там  рости.
Ріс та ріс…
Та ще хвалився:
«Як я високо вродився!»
Тільки листя  гарбузове
Поправляло кожне  слово:
«Не   вродився, а  вмостився!
Але що йому слова?
Прошуміли – і нема.
А з горіха добре  видко
І город, й грядки сусідки.
На горісі просто рай:
Сухо, зручно, хоч  співай!
А під осінь…
Буде сміху  гарбузам:
Із високого горіха
Він не зможе  злізти сам.
Під горіхом  бігли діти,
І спитали: «Хто це там?»
Як зняли його ізвідти,
Похвалився: «Скочив  сам!»