Хоробре кошеня

Якось повернувся я з лугу після вранішнього полювання. Спека стояла неймовірна… Присів у дворі на ґаночку в тіні перепочити.

А проти мене Гопак, розморений спекою, лежить, язика висунув, поклав голову собі на передні лапи. А паща в нього велика.

І ось раптом з-за погрібника з’являється маленьке кошеня і мандрує просто до Гопака. Думаю: ну, зараз він його роздере.

Нічого подібного. Кошеня обійшло кругом Гопака, підійшло до його пащі, спокійно всунуло туди свою маленьку голову і так застигло, мабуть, від насолоди.

Адже відомо, що в собак немає потових залоз і в роті у них холоднувато… От кошеня і рятувалося від спеки таким досить ризикованим способом.

Подержавши кілька хвилин голову в пащі у Гопака, кошеня спокійно пішло далі. А Гопак тільки здивовано провів очима такого малого нахабу.