Казки — Сторінка 75

Всі твори

6 109 works in catalog

Як конюх стеріг коня

Якось один вершник після довгої й виснажливої дороги прискакав разом зі своїм конюхом до незнайомого міста.

Було це по заході сонця,і їхати далі було небезпечно. Мало доброго обіцяла й ночівля …

Яке коріння, таке і насіння

За давніх-давен в ущелині ліванських гір, повз які тяг¬неться торговельний шлях, гніздилася впродовж кількох століть ватага розбійників. Не мали вони ні доброго ремес¬ла, ні того, що зветься домом. Єдине, що …

Мішок волоцюги

Повертаючись із далеких доріг, забрів надвечір до Да¬маска втомлений та голодний волоцюга. Він ніс драний мі¬шок із лахміттям, не вартим і ламаного шага. «Залишу-но я,— думає заброда,— ці злидні в …

Бедуїни та варені перли

Було це не так давно. Напередодні великого мусульман¬ського свята караван, що налічував шістдесят тисяч прочан, вирушив під священним стягом з Дамаска до Мекки. Вирі¬шили вони спокутувати гріхи, бо, мабуть, саме …

Сайданайська зцілителька

В одній мусульманській сім’ї довго не було дітей. Тяжко страждало подружжя, бо нікому було залишити після себе надбане майно. Благали чоловік та жінка Всевишнього, щоб змилосердився над ними й послав …

Осел чи корова

В одного бідного чоловіка були осел і корова. Корова давала молоко, а осел вантажі возив. Одне слово, служили обидві тварини своєму господареві вірою й правдою. Але немає нічого вічного. Все, …

Три сестри

Були собі три сестри, і жили вони з того, що пряли. Якось старша сестра й каже:

– Якби зі мною одружився султанів пекар, я б досхочу наїлася хліба.

– А …

Заплаче красуня – дощ іде, засміється – сонце сяє, вмиється – золото зі щік котиться

Жила собі одна жінка, у неї довго не було дітей. Якось приходять до неї троє підлітків і кажуть:

– У тебе народиться донька. Щоразу як вона заплаче – піде дощ, …

Дбай про кінець діла

Був собі дуже багатий купець, і була в нього дружина. Якось довелося йому відлучитися з дому на торги. А його дружина саме сподівалася дитини. От купець і каже:

– То …

Казка про Садика

Був собі пастух на ймення Садик, тобто Правдивий. А звали його так тому, що він ніколи не брехав. І хоч би яку шкоду робив, завжди щиро зізнавався. Служив він в …