Казки українських письменників — Сторінка 63

Стояла собі хатка –
дірявий чобіток.
А в ній жила бабуся,
що мала сто діток.

Така була сімеєчка,
сімеєчка мала!
Ніяк із нею впоратись
бабуся не могла.

Пішла бабуся на …

Прийшла зима. Летять сніжинки
і стелять ковдри по землі.
Вдяглись у білі одежинки
зайці великі та малі.

Зайчатам весело та любо
на саночках спускатись з гір.
Їх добре гріють теплі …

Зайчиха-мати біля хати
сиділа якось у садку
і для синка, для зайченяти
плела панчішку в холодку.

Панчішка, знай собі, плететься,
така пушиста та м’яка!
Вовняна нитка в’ється, в’ється
і розвивається …

Ясик — маленький хлопчик. Усі рідні зовуть його Ярик, а він сам себе Ясиком називає, бо ще не вміє «Р» вимовляти. Ясик завжди усміхається. Прокинеться вранці та й починає хихикати …

Було це в прадавні часи, коли найперший ведмідь Медолюб був такий веселий, що ніколи ні на кого не гнівався, понад усе любив танцювати навприсядки та розповідати кумедні побрехеньки. Найпершого їжака …

Ходить-походжає чапля Довгов’язиха по болоту. Цибатими ногами-кроквами по купинах чапає, довгу зміїну шию вигинає, гострим, мов осока, дзьобом клацає… Нема гіршого лиха за чаплю!
Маленьке зелене жабеня Скрекотунчик з-за купини …

Загубив ведмідь Гуп-Туп-Медолюб свої сап’янці.
От були — й нема! Хтозна-куди поділися. І сап’янці старі вже, полатані, та звик до них ведмідь. Шкода!
Сам шукав—не знайшов. Звірі шукали—не знайшли. А …

Летіла зозуля біля столітнього дуба та й побачила: стара білка Клопотуха своє дупло прибирає, сухим пахучим зіллям вимощує.
— Добридень, бабусю Клопотухо! І що-то ви робите?
— Добридень, зозуле. Дупло …

Вечір.
За селом у чорній імлі спить ліс. Взимку під сніговим наметом він спить тихо-тихо. Одна біла берізка ніби спросоння вибігла з узлісся і зупинилася біля самої Марійчиної хати.
Дряпає …

В одному селі хтозна відколи жив дід. Старий-престарий, сивий-пресивий. Узимку на печі, а влітку на сонці вигрівався. На господарстві була в нього біла коза, зозуляста курка і гребенястий півень.
Якось …

Жили-були на світі маленькі створіння, які називалися мікроби. Мікроб – означає надзвичайно малий, такий малий, що без мікроскопу і не помітиш. Так-от, жили собі ці створіння і, як люди, були …

Летіла сова — весела голова. Літала вона, літала, та й сіла, головою повертіла, на всі боки позирнула, знялася й знову полетіла. Літала, літала та сіла, головою повертіла, на всі боки …

Жила собі ворона, та не сама, а з няньками, з мамками, з маленькими дітками, з близькими й далекими сусідками. Прилетіли птахи з-за моря, великі та малі, гуси та лебеді, пташки …

Жили собі дід та баба, і не було в них ні дітей, ні онуків. От вийшли вони якось у свято за ворота подивитися на чужих діток, як вони зі снігу …

Була собі лисиця. Набридло їй на старості самій про себе турбуватися, от прийшла вона до ведмедя й проситься у квартирантки:
— Впусти мене, Михаиле Потаповичу, я, лисиця старенька, вчена, місця …

Зимової ночі йшла голодна кума стежкою; на небі хмари повисли, полем сніжок порошить.
«Хоч би яку крихту до рота вкинути»,— думає лисичка. От іде вона битим шляхом. Бачить, лежить личак. …

Жив собі в полі сіренький зайчик, і жила там лисичка-сестричка.
От коли вдарили приморозки, зайчик почав линяти, а коли настала зима холодна із завірюхою та сніговими кучугурами, зайчик від холоду …

Жили собі чоловік та жінка. Дітей у них було всього двоє — донечка Малашенька і синок Івасик.
Малашеньці було років десять або й більше, а Івасику лише третій пішов.
Батько …