Казка про мишу

Шепочуть ночі таємниці.
Вслухаюся у чорну тишу —
Почути хочу сіру мишу,
яка гризе мої думки,
мов сир, забутий на полиці.

Тим часом місяць срібнолиций
в небесному сувої пише,
як називаються зірки.
І діла їм нема до тиші,
і навіть до малої миші,
яка гризе мої думки,
мов сир, забутий на полиці.

Великий всесвіт всіх колише:
мене, і ніч, і чорну тишу,
кругленький місяць і зірки,
і навіть зголоднілу мишу,
яка гризе мої думки,
мов сир, забутий на полиці.

Все добре, лиш бракує киці,
яка прийде тихіше тиші,
тихіше місяця, що пише,
і Всесвіту, що всіх колише,
яка зуміє з’їсти мишу,
яка гризе мої думки,
мов сир, забутий на полиці.