Як кіт Матроскін дах фарбував

Якось кіт Матроскін вирішив дах будинку пофарбувати. Дуже вже він був облізлий. Це було у липні. Липень чомусь вважається самим дахофарбувальним місяцем.

Він прийшов у сільську крамницю. Його продавці запитують:
– Вам яку фарбу потрібно: хорошу чи дешеву?
– Дешеву, – відповів Матроскін.

Дали йому дешеву жовту фарбу. Він зробив спеціальну драбинку, щоб залазити на дах, і пофарбував дах гарно, яскраво. Фарба була ріденька, і фарбувати нею було легко.
– Ось який я молодець! – хвалився Матроскін. – І дах пофарбував, і гроші заощадив.
Тільки на другий тиждень, після першого дощу вся фарба з даху злізла і на землі опинилася. Тільки де-не-де її жовті шматки по швах прилипали.

Матроскін знову в сільську крамницю пішов. Продавці його питають:
– Матроскін, га Матроскін, тобі яку фарбу треба: хорошу чи дешеву?
– Давайте середню, – просить Матроскін.
Дали йому середню фарбу, цілу банку зеленого кольору.

Він знову на дах заліз, цілий день працював: фарбував, фарбував та фарбував. Навіть сам зеленим став.
Все добре. Тільки через тиждень попередня жовта фарба, яка в швах залишалася, дибки встала і вся кучерями завилася. А слідом за нею почала завиватися і сповзати на землю зелена.
Пес Шарик на землю впав і від сміху катулятися почав. Катулявся, катулявся, поки весь в жовто-зелений колір не вифарбувався.

Тут дядько Федір втрутився:
– Ось що, Матроскін, здери ти всі ці кучері і купи найкращої фарби. Найкраще червоної. І знову пофарбуй дах як слід. І побачиш, що буде.
Так Матроскін і зробив. Пішов у магазин, купив найкращу фарбу та почав працювати. Ця червона фарба була найважчою: густою та липкою. Зате будиночок вийшов диво – гарний, як нова сироїжка.

Матроскін після цього одразу заспокоївся і сказав Шарику:
– Шарик, на все життя запам’ятай: бідні люди мають купувати лише дорогі речі!