Голка в сіні

Голка шила, шила – втомилася та й пішла спати на копицю з сіном.
День проходить, другий – а вона все не йде. Тоді наперсток мовить нитці:

– Ти тягнулася за нею, от тепер йди, клич її.

Пішла нитка до копиці з сіном, а голки знайти не може. Повернулася й каже наперстку:

– Не знайшла я голки. Ти її підганяв, от і шукай її.

Прийшов наперсток до копиці, шукав-шукав, мало сам у сіно не закотився. Повернувся й каже подушечці:

– Не знайшов я голки. У тобі вона стирчала, от і шукай її.

Прискакала подушечка до копиці, а голки знайти не може. Повернулася і каже недошитій сорочці:

– Не знайшла я голки. На тебе вона працювала, от і шукай її.
Прийшла сорочка до копиці, піднялася на самісінький верх, а сіно таке м’яке, запашне! Розляглася сорочка – забула, для чого прийшла. Рукава розкинула, комір розстібнула – добре їй!

Раптом відчуває, як щось у недошитому боці коле. Схопилася сорочка й побігла світ за очі. А у неї в боці голка стирчить. Побачила нитка з вікна голку і потягнулася за нею. А за ниткою покотився наперсток. А за наперстком пострибала подушечка.

Лише ножиці збоку дивляться на все це й сміються.