Дві миші

Побачили дві миші великий казан з молоком. Дуже закортіло їм молока, а поживитися ніяк. Бігали вони навколо казана, бігали, коли це одна миша й каже:

– Слухай, кумо, підійди до казана. Я залізу тобі на спину, стрибну на краєчок казана, а ти тримай мене за хвоста зубами. Ти допоможеш мені пригоститися молоком, а я тобі.

Так вони й зробили. Перша миша молоком пригощається, а друга її за хвоста тримає.

«Бач, яка вона хитра, ця миша. Сама вершки їсть, а мене своїм хвостом частує»,– думає друга миша.

Минув час, а перша миша й досі не вилазить із казана. Не витримала друга миша, крикнула: «Годі!» – і випустила хвіст.

Перша миша шубовсть у казан з молоком та й захлинулася.

– Отак тобі й треба, ненажеро. Тепер усе молоко моє,– зраділа друга миша.

Бігала вона навколо казана, бігала, лизала, дряпала його, але молоком не поласувала.

Отак і померла з голоду.