Добра господиня

Жила-була дівчинка. І був у неї півник. Встане вранці півник, заспіває:

– Ку-ку-ріку! Доброго ранку, господине!

Підбіжить до дівчинки, поклює у неї з рук зернятка, сяде з нею поруч на призьбі. Пір’ячко різнокольорове, блискуче, ніби маслом змащене, гребінець на сонечку золотом відливає. Гарний був півник.

Побачила якось дівчинка у сусідки курочку. Сподобалася їй курочка. Просить вона сусідку:

— Віддай мені курочку, а я тобі свого півника віддам.

Почув півник, звісив гребінець набік, опустив голову, та робити нічого — сама господиня віддає.

Погодилася сусідка — дала курочку, взяла півника. Стала дівчинка з курочкою дружити. Пухнаста курочка, тепленька, що день — свіже яєчко несе.

— Куд-куди, моя господине! Їж на здоров’я яєчко! З’їсть дівчинка яєчко, візьме курочку на коліна, пір’їнки гладить, водичкою напуває, пшоном пригощає. Тільки раз приходить у гості сусідка з качечкою. Сподобалася дівчинці качечка. Просить вона сусідку:

— Віддай мені твою качечку — я тобі свою курочку віддам.

Почула курочка, опустила пір’їнки, засмутилася, та робити нічого — сама господиня віддає.

Стала дівчинка з качечкою дружити. Ходять разом на річку купатися.

Дівчинка пливе — і качечка поряд.

— Тась-тась-тась, моя господине! Не пливи далеко — у річці дно глибоко! Вийде дівчинка на бережок — і качечка за нею. Приходить якось сусід. На мотузку цуценя веде. Побачила дівчинка:

— Ой, яке цуценя гарненьке! Дай мені цуценя – візьми мою качечку! Почула качечка, заляпала крилами, закричала, та робити нічого. Взяв її сусід, засунув під пахву і поніс.

Погладила дівчинка цуценя і каже:

– Був у мене півник – я за нього курочку взяла, була курочка – я її за качечку віддала, тепер качечку на цуценя проміняла.

Почуло це цуценя, піджало хвоста, сховалося під лаву, а вночі відчинило лапою двері і втекло.

— Не хочу з такою господинею дружити! Не вміє вона дружбу цінувати.

Прокинулася дівчинка – а в неї нікого немає!