Врублевська Валерія Василівна

— Дядечку Острове, — спитав якось Човен, уткнув­шись носом у пісок, — а чому перед світанням звучить над нашим містом такий сумний дзвін?

— О! — зітхнув Острів. — Той …

Веселий Струмок жваво пробігав повз невелич­кий пагорбок, котрий скидався на пухку зелену шапку.

Полуденна спека порозганяла все живе в затінок та холодочок.

Ні з ким і словом перемовитись.

Раптом — …

Росинка народилася чудового літнього ранку, ко­ли зоря тільки підсвітила і підфарбувала окраєць нічного неба. Вона розправила свою прозору коро­теньку суконьку з рясною спідничкою, пов’язала бла­китною стрічкою свою біляву голівку і …

У великому зеленому ящику жили Айстри — Фіолетка і Біланка. Красувались вони високо над зем­лею, на балконі сьомого поверху. Айстри дуже пи­шалися — адже під ними розстилався такий великий світ!…

З давніх-давен на зелених наддніпрянських кру­чах жила цариця лісів, рік і полів — Дарина. Ніжно і клопітливо доглядала вона свої володіння. І були її ліси високими, луги розмаїтими, бурштиновими зда­валися …

У давню давнину поселився в монастирі багатий чоловік. Кинув свої маєтки і сподівався тут на самоті знайти щастя. Чарівна тиша навкруги, золоті бані лаврських дзвіниць, неозорі краєвиди Задніпров’я — все …

Жили собі колись два приятелі: Соловейко і Сі­рий горобчик. Вони так любилися, що не могли пере­бути один без одного й днини. Хоч і мешкали дале­ченько один від одного. Соловейко мандрував …

Довготелесий, довговусий цвіркун Мовчун жив за теплою батареєю парового опалення в затишному і сухому куточку. Вхід у його житло ховався якраз під голівкою цвяха, що підтримував знизу батарею. А всередині …

Сердешна пані Жабка була претовстезною тітонь­кою у завше однаковій теміно-зеленій сукні — наче всипаній покришеними сухарями.

Очі в неї круглі і витріщені, мов намистини.

Вона часто сердилась, а надто на …

Новий бджолиний рій оселився в окремому вули­ку. Хазяїн поставив цей вулик у квітучому садку по­руч з іншими бджолиними родинами.

А літо було таке щедре, таке буйно-квітуче, що бджілки не знали …

— А це недавно,— всміхнувся Турханів Острів у піщані вуса,— прийшов до мене такий собі хлопчина і питає:

— Діду, чи не бачили ви моїх нот?

— А як же …