Жив одного разу король який мав трьох синів. Двоє старших – були лінивими та безтолковими, зате третього, молодшого, на ім’я Красунчик, любили всі (за винятком родичів), кому доводилося хоч раз …
Алан Александр Мілн
1882-01-18 – 1956-01-31 · 5 творів у каталозі
Жив у давнину один Король, у якого не було дітей. Час від часу, він говорив Королеві: «Якби у нас був син!», А Королева відповідала: «Був би у нас син…». Іншого …
Жив-був король і була у нього одна єдина дочка, його гордість та любов. Ніжна, добра, красива, сама досконалість, міг би сказати король, якби не одна вада: принцеса ніколи не сміялася. …
ПРИГОДА ОДИНАДЦЯТА,
У якій на Пуховій Галявці ставлять хатку
Одного разу, коли Пухові робити було зовсім нічого, він подумав, що слід було б усетаки щось та зробити. І він надумався …
Приповідка
Вам доводилося читати іншу книжку про Крістофера Робіна? Ні? Шкода. Бо коли б ви читали ту книжку, то відразу пригадали б, що колись, давно-давно, Крістофер Робін був знайомий з …
Алан Александр Мілн. Біографія.
Алан Александр Мілн (англ. Alan Alexander Milne) народився 18 січня 1882 року в Лондоні, Англія. Алан та двоє його старших братів виховувалися в Лондоні своїми батьками, Сарою Марі (дівоче прізвище Хегінботем) і Джоном Вайн Мілном, директором приватної школи Henley House. Одним із його вчителів був знаменитий фантаст Герберт Уеллс. У віці дев’яти років Алан та його брат Кеннет разом із своїм спільним товаришем інсценували прочитаний ними роман. Ця подія пробудила в хлопчику любов до театру на все подальше життя.
В одинадцять років Алан Мілн був прийнятий до Вестмінстерської школи в Лондоні як стипендіат Королеви. Після закінчення школи майбутній письменник продовжив навчання в Трініті-коледжі Кембриджського університету. У Кембриджі Алан вивчав математику, а також редагував і писав для студентського журналу Granta. Зазвичай він писав разом зі своїм братом Кеннетом, вони підписували свої твори абревіатурою АКМ. Роботи Мілна були не залишились без уваги і з ним почав співпрацювати британський гумористичний журнал «Punch».
Усвідомивши, що писати — це його справжнє покликання і, не зважаючи на те, що він закінчив навчання з відзнакою з математики, Алан переїхав до Лондона та розпочав кар’єру письменника.
Лондонські журнали один за одним почали публікувати його дотепні твори, а в 1905 Алан Мілн видав свою першу книжку — колекцію гумористичних есе в паперовій палітурці, ціною в один шилінг. У 24 роки отримав посаду помічника видавця відомого журналу «Punch» з оплатою 5 фунтів на тиждень — великі гроші на той час, співпраця з цим журналом тривала до початку першої світової війни.
Мілн брав активну участь у житті лондонського суспільства, у вихідні часто відвідував місця відпочинку, де любив розважати відвідувачів.
У 1913 письменник одружився з Дороті де Селінкур, похреснецею редактора журналу Оуена Сімена (який, як стверджують, був психологічним прототипом ослика Іа). Пізніше їхній син Крістофер напише в «Зачарованих місцях», що у батьків було мало спільних інтересів, але мама завжди сміялася з батькових жартів.
Під час Першої світової війни Алан Мілн брав участь у бойових діях як рядовий солдат, зокрема в кривавій битві на Соммі.
Отримав офіцерське звання, служив зв’язківцем, пізніше інструктором на острові Уайт. В 1916 році його залучили до секретного підрозділу пропаганди MI7 який був дислокований у Франції, де письменник писав комічні п’єси, щоб підняти бойовий дух солдатів, оспівувати британський героїзм і німецьку підлість. Його військова служба перервалась у 1920 році, коли Мілн підхопив серйозну лихоманку і його відправили додому одужувати.
Під час військової служби Мілн написав свою першу п’єсу, одноактний фарс під назвою «Вурцель-Фламмері». Після війни досяг успіху як драматург. Його комедії початку 1920-х років, зокрема «Містер Пім проходить повз» (1921) і «Дуверська дорога» (1921), були сприйняті з захопленням як критиками так і глядачами. Він також написав детективний роман під назвою «Таємниця Червоного дому» опублікований у 1922 році.
Єдина дитина Мілна народилася 21 серпня 1920р. Місіс Мілн хотіла дівчинку, хотіла назвати її Розмарі… натомість у подружжя народився прекрасний син, якого назвали Крістофер Робін. На перший день народження хлопчика батьки купили йому іграшкового ведмедика, якого назвали Вінні на честь справжнього ведмедя, який жив у Лондонському зоопарку.
Алан Мілн написав багато віршів для Крістофера та про нього. Деякі вірші стали дуже популярними піснями.
Одного дощового літа Мілн орендував будинок у селі. Він узяв із собою олівець та зошит і за одинадцять днів написав стільки дитячих віршів, що їх вистачило на цілу книжку. Вона була опублікована в 1924 році під назвою «Коли ми були дуже маленькими» і була продана півмільйонним тиражем.
У 1925 подружжя Мілнів купило ферму в Суссексі на яку вони виїжджали з Лондона на вихідні. Від цього старого будинку було недалеко до Ешдаунського Лісу, де Алан з сином бавилися м’якими іграшками.
Їхні прогулянки лягли в основу сюжету книги про ведмедика, відомого як Вінні-Пух і його друзі — неспокійного Кролика, сумного ослика Іа, стрибучого тигра Тігра, доброго кенгуру Кенга та її дитинча Ру, мудрої Сови та сором’язливого П’ятачка.
Кожна щоденна пригода у лісі давала Мілну все більше матеріалу для його відомої нині книги «Вінні-Пух», опублікованої в 1926 році.
Секрет успіху Мілна полягав в тому, що він зміг поринути у свідомість дитини. Він використав свої літературні таланти, щоб описати, як один маленький хлопчик любив свого ведмедика настільки, що для нього іграшкова тварина стала живою. Після книги «Вінні-Пух» Алан Мілн видав ще кілька книг для дітей — «Тепер Нам Шість» і «Будинок в Куту Пуху», які були продані мільйонними тиражами. Чотири книги про Вінні-Пуха зараз так само популярні, як і багато років тому, коли вони були написані.
До виходу в світ книг про Вінні-Пуха Мілн Алан Мілн вже був досить відомим драматургом, проте шалений успіх книг про Вінні-Пуха (вони були перекладені дванадцятьма мовами і розійшлися в кількості близько п’ятнадцяти мільйонів екземплярів) затьмарив все інше, написане Мілном.
У 1930-х і 40-х роках Мілн повернувся до творів для дорослих, публікуючи романи, збірки оповідань і науково-дослідницьку антивоєнну книгу під назвою «Мир із честю». Свою автобіографію «Тепер уже надто пізно» він написав у 1939 році.
Мілн хотів продовжувати писати п’єси. Однак після успіху книг про Пуха інтерес до його сатир згас. Він повертався до того, що працювало для нього в минулому. На жаль, часи змінювалися і його щаслива зірка тьмяніла.
Своїми історіями про Вінні-Пуха Мілн приніс радість у життя багатьох людей. На жаль, його власне життя пізніше було не таким радісним.
1952 року письменник переніс невдалу операцію на мозку і останні 4 роки життя провів у інвалідному візку до своєї смерті 31 січня 1956 року в Хартфілді, Східний Суссекс, Англія.
Всесвітній продаж книг про ведмежатка Пуха, перекладених 25 мовами, з 1924 по 1956 рр. перевищив 7 мільйонів, а до 1996 р. було продано близько 20 мільйонів копій. Опитування, проведене в 1996 р. англійським радіо, показало, що книга про Вінні-Пуха зайняла 17 місце у списку найбільш яскравих і значних творів, опублікованих у ХХ столітті. Того ж року улюблене плюшеве ведмежа Мілна було продано в Лондоні на аукціоні будинку Бонхама невідомому покупцю за 4600 фунтів стерлінгів.
Після смерті дружини Алана Мілна в 1971 році частина доходів від перевидання книг про Вінні-Пуха надходить до Королівського літературного фонду для допомоги письменникам-початківцям.
У 2017 році вийшов біографічний фільм про життя Мілна під назвою «До побачення, Крістофер Робін», у головних ролях Домналл Глісон (у ролі Мілна) і Марго Роббі (в ролі дружини Мілна).