Вірші Наталки Поклад — Сторінка 2

Знов бунтує рюкзак –

не вміщає ніяк

всіх підручників шкільних,

та кросівок до них,

та м’яча, та бутербродів…

Крекче і гукає: «Годі!..»

Я кажу: «Цить, небораче,

нести тебе ще важче».…

В нас були недавно гості,

мама каву подавала,

танцював ламбаду Костя,

Владка віршики читала,

а старий папуга Гоша

все казав:

“Ласкаво прошу!”..…

Снігу випало не трішки –

білим білий всенький світ…

Промітаємо доріжки

від порога до воріт,

від порога – до криниці,

до курей і до Бровка;

сніг сміється, сніг іскриться –…

Вечір темний-темний,

хата тепла-тепла,

мамин добрий сміх…

Ліжечко затишне,

братів стіл і книжка,

лялька й хитра кішка

на добраніч всім!…

Чому це крик на пів села?

І що за буча?

Не знав Андрійко, що бджола

Така кусюча!..…

Каже таткові Маруся:

— Я нічого не боюся, —

Тільки хай цей павучок

Не лякає діточок.…

Що воно таке – мікроб?

І не видний, і не чутний,

А такий-такий підступний

Онде – вихилясом-скоком

Перед мікроскопа оком.

Сміхом аж заходиться

І все плоди-плодиться…

Де мікроби, там хвороби,…

Одягла бабуся Іру

У вовняну шапку сіру,

У рейтузи та штани,

У два грубі светри,

В теплу шубу,

Шарф на шию

Та ще й хустку зверху.

І стоїть мала Ірина …

Був далеко, а став близько.

Був горох, а став горошисько.

По тину все вгору повився

і вершком за горіх зачепився.

Позирає на всіх спогорда:

— Я горох! Я побив рекорди! …

Сонечко пече,

річечка тече,

зайчик скік та скок —

швидше в холодок!

Жабка із води:

— Таж  ходи сюди! —

Зайчик вушком — трусь:

— Я води боюсь!..…

Книжка в тата,

книжка в мами,

книжка в мене

і в Світлани,

з книжкою малий Тарас –

книжковечір нині в нас.

Книжковечір,

книжкотиша,

тільки чути: песик дише

й сумно дивиться…