Вірші українських поетів — Сторінка 106

В кита запитала тихенько китиха:
«Чому океан називається Тихий?»
«Тому океан називається Тихий,
Що ти в мене тиха, кохана китихо». —
Погодилась лагідна тиха китиха:
«І ти в мене тихий, …

Як заходить нічка, лагідна і тиха,
Научає сина матінка-бобриха:
«Лапи й вушка, синку, вмивши чисто на ніч,
Не забудь сказати родичам «бобраніч».…

Веселий дощисько городом пробіг,
Полив нам капусту, картоплю і біб,
А ще помідори, петрушку і кріп.
Ростіть, огірочки, колючі, зелені!
Ростіть, кабачки й гарбузи отакенні!
А їм на додачу і …

Дивись, дивись,
який великий жук!
Він на листку,
він лапками ворушить!..
Ось я його
в коробочку саджу,
не зачепіть,
не дихайте,
не руште…
Він смика вусами!
Щось нюхає, мабуть.
Він …

Із лісу дрімучого
Вийшов ведмідь.
«Не буду я, — каже, —
У хащі сидіть.
Малина скінчилась,
Кусаються бджоли,
А чесно сказати,
Я хочу до школи.
Так весело дзвонить там
Срібний …

В понеділок песик Тузик
Сам собі купив картузик.
Ходить в ньому у вівторок,
І у середу, й четвер,
Бо ж новесенький картузик
Є у Тузика тепер.…

Навіщо жирафі сукенка барвиста?
Навіщо їй дев’ять разочків намиста?
А туфлі вечірні на тонких підборах? —
У них не побігаєш спритно і скоро.
Чому ж це жирафа так пишно убралась?…

От би мені коника хто купив —
Як би того коника я любив.
Я б його за срібнії поводи
До потічку чистого сам водив,
Сам би йому гривоньку я чесав,…

— Щоглик! Щоглик! — Дітки раді.
— Щоглик! — тільки і слівця.
А він тріпавсь на принаді,
Марно рвався із сильця.

Визволяють — скільки сміху!
— Глянь, дідусю, глянь, чи …

Плакала киця на кухни,
Аж їй очиці попухли.
«Чого ти, киценько, плачеш,
Їсти чи питоньки хочеш?»

«Їсти ні пити не хочу,
З тяжкої жалості плачу.
Сам кухар сметанку злизав,
На …

«Весна прийшла!
Тепло знайшла!» —
Кричать дівчатка й хлопчики.
«Цвірінь! Цвірінь!
Журбу покинь!» —
Клопочуться горобчики.

Прибіг дідок,
Зліз на горбок —
У хаті буть не хочеться.
Тепляк дмухнув,
Крилом …

Встала весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила;

І на полі жайворонок,
Соловейко в гаї
Землю, убрану весною,
Вранці зустрічає.…

Діти наші, квітоньки,
Хлопчики і дівоньки!
Нум гуртом співать;

Ви тягніть тонесенько,
Буду я товстесенько
Окселентувать:

«Зимонько-снігурочко,
Наша білогрудочко,
Не верти хвостом,

А труси тихесенько,
Рівненько, гладесенько
Срібненьким сніжком.

Ми …

Я люблю веселий ранок
Холоднючої зими,
Як на двір, на стіни, ганок
І на шлях за ворітьми.

Упаде із неба промінь,
Дим пов’ється з димарів,
На току підніме гомін
Зграя …

Дрімають села. Ясно ще
осіннє сонце сяє,
та холодом осіннім вже
в повітрі потягає.

Темно-зеленії садки
дрімають вже без плоду
і тихо гріються хатки,
і верби гнуться в воду.

Сонливо …

Висне небо синє,
Синє, та не те;
Світить, та не гріє
Сонце золоте.

Оголилось поле
Од серпа й коси;
Ніде приліпитись
Крапельці роси.

Темная діброва
Стихла і мовчить;
Листя пожовтіле…

Котилася тарілочка
По крутій горі,
Забавляла любих діток
У моїм дворі.

Нам тієї тарілочки
Чому не любить –
Хорошая, золотая
І як жар горить.

Прийшла  баба — сама чорна
І …

Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.

Сем’я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А …