Романи та повісті — Сторінка 9

РІЗДВЯНИЙ ХАОС РАКЕТИ НА ЧОТИРЬОХ ЛАПАХ

1. Леви — Слони 1:0
Стрілка — найкраща собака в цілому світі. Так думаю я. На жаль, ніхто зі мною не погоджується. Мама й …

В ПЕЧЕРІ ЛЕЖИТЬ ЗОЛОТО
На верхівці ялини, що росте навпроти старечого притулку, сидів мій брат зі своїми дружками. Вони вимахували ногами, попльовували на землю й вихвалялися, що куплять собі мотоцикли, …

НIЧНИЙ АВТОБУС
Сікстен спить у своєму ліжку. Над ним на стіні висить мамина фотографія. В кімнаті темно й тихо. Місяць освітлює зелений будинок на Родзинковій вулиці.

Далеко звідти порожніми вулицями …

Перший розділ
У якому я святкую свій день народження,
востаннє оживає будинок,
ми переїздимо і дещо забуваємо.

У будинку було тихо. Перші сонячні промені ковзнули поміж будівлями з майдану, проникли …

Поза зоною покриття
Цього року Малгося нікуди не поїхала на зимові канікули. У батьків не було грошей.

— Не нарікай! Улітку полетиш до Америки, — сказала мама. — Нічого з …

Чисте сумління
Історія з подарунками на Миколая, рефератом і Камілин учинок обурили навіть Малгосю.

— Я тебе не впізнаю! — дорікнула вона подрузі й почала нервово протирати окуляри.

— Я …

Інформація для тих, хто не читає передмов
Любі друзі! За хвилину ви перегорнете сторінку і разом із учнями з однієї варшавської гімназії поринете у світ, сповнений щоденних радощів і проблем, …

Вау, Анне Беа!

Одного разу мама забирала мене з дитсадка, коли мені було п’ять з половиною років, і ледь не зомліла з переляку.

— Що сталося?! — вигукнула вона, побачивши …

Дурепа набита

— Агов, ти що, образилася?!

Голос Теї розітнув тишу в класі.

Я низько схилилася над партою. Очі за скельцями окулярів дуже пекли.

— Соррі, дурепо! — крикнула Тея. …

1.
Пан Картрайт погойдав туди-сюди ногами і підніс свій голос над хвилями невдоволеного бубоніння.

— Не біда, 4-В, якщо ви не можете присвятити час цьому питанню зараз, — звернувся він …

6
Одинадцятого дня терпець Робіна Фостера урвався, і він зафутболив своє борошняне немовля в канал. Воно майже одразу пішло на дно. Ще три дні тому, на контрольному зважуванні, яке відбувалося …

Жив собі та був собі…

А втім, це тільки в казках так починається — жив собі та був собі,— а в нас не казка, а щонайправдивіша, можна б сказати, невигадана …

ЧАСТИНА ТРЕТЯ
13. БІЛОСНІЖНИЙ БУДИНОК
Наш новий, білий мов сніг особняк з широкого, густо обплетеного виноградом верандою височів на узгір’ї серед оливкових дерев. Перед ним примостився крихітний, завбільшки чи не …

ЧАСТИНА ДРУГА
7. НАРЦИСОВО-ЖОВТИЙ БУДИНОК
Це був високий, просторий венеціанський особняк з вицвілими блідо-жовтими стінами, зеленими віконницями і червоно бурим дахом. Він стояв на узгір’ї біля моря, оточений занедбаними оливковими …

Це розповідь про те, як наша родина прожила п’ять років на грецькому острові Корфу. Спочатку я хотів описати світ живої природи острова з краплиною смутку за далеким дитинством, але зробив …

5 травня. СУБОТА

Був суботній ранок. Пан Пляшкер сидів у себе в кімнаті й чекав.

На що він чекав? А він і сам до пуття не знав.

Чому ж тоді …

Білий лабрадор

Я вже віддавна, не пам’ятаю й відколи, прагнула мати песика. Але жили ми в орендованому помешканні, і наш господар суворо заборонив три мати вдома собаку. Мій тато спробував …