Казки українських письменників — сторінка 10

Часи були такі давні, що їх ніхто вже не пам’ятає. Жили тоді ще люди, що їх звали чародіями або чаклунами. Звичайно, вони були недобрі і злющі, знали, як навести лихо …

Давним-давном жив у Києві старий і шляхет­ний князь. Він не мав дітей, тому в його замку виховувалося двоє сиріток, таки з його княжого роду. Хлопчик звався Добриня, а сестричка — …

— Ти, Васильку, сідай на канапу; Івась, коло нього; ви, дівчатка, тут. А тепер пильно слухайте, яка то пригода трапилась мені багато-багато років тому.
Я мав тоді стільки, що й …

Давно це було, ще коли олені золоті роги на лобах носили. Розповідали старі люди про юнака Семенка, що волю добував. Розповідали своїм дітям, а діти — внукам, бо письма в …

Велике й гарне місто лежало на сімох зелених горбах. У місті було сімсот золотоверхих церков і сімдесят срібних палат. Попри місто пливла велика ріка. За містом росли тем­ні ліси й …

Жив собі прапорщик, звичайнісінький прапорщик, зовсім ще молода людина.
А залишився в армії не через те, що дуже військову службу шанував, а з простого розрахунку. По-перше, робота неважка — це …

Встала Зоря-Зоряниця, красна дівиця, раненько, вмилася гарненько та й попливла небом подивитися, що воно за ніч на землі змінилося. Стала над полем, дивиться, а там селянин засмучений стоїть, а жито …

Був собі пан, у неділю надів червоний жупан та до сусіда в гості, розім’яти кості, тільки за подвір’я, як несе вітер
гусяче пір’я. Схопив він пір’їну і мерщій у скриню. …

Жила-була одна сім’я. І все у них ішло на лад. Батько в полі влітку працював, а взимку збіжжя та людей підвозив.
Мати — Марією її звали — дома господарювала. І …

Жив-був собі чоловік із жінкою. І що вони не робили, як тільки не бідкались, а життя на добро не повертало. Хата
майже по самі вікна в землю вросла, а ще …

У балці на роздоріжжі чорніє згарище, мабуть, корчма була. Сама піч та димар лишилися. По дорозі до згарища козак скаче, у нього сагайдак за плечима, а попереду пси біжать, козака …

Жила собі молодиця. Чепурненька жіночка, до роботи беручка. І мала вона котика — Тимошку. Котик пухнастенький, сам рудий, а очі зелені. Дуже вже вона любила того котика, бавилася з ним. …

Лежав на березі Камінь і дивився в море. Хтозна-скільки років минуло, а Камінь усе думав, і глибокі зморшки укрили його кам’яне чоло. Скелі що породили його, пишалися ним, бо він …

З’явилась якось в одному селі жінка з дочкою, оселилася та й живе собі тихо і мирно. Але, видно, не проста
була, грамоти знала, навіть сам староста до неї ходив, коли …

Високо в небі пропливала мати-хмара. Багато-багато дочок-сніжинок було в неї.
Але найбільше любила вона одну, найбілішу, найкрасивішу Сніжинку. Тільки й чула вона:

— Будь обережна, доню, не сідай на краєчок …

Був собі цар. І була в нього дочка. Любив та годив їй батько, служниці за нею
доглядали і свої, і чужі з тридев’ятого царства. З ранку до вечора служниці над …

Був колись один тесля, і так йому дошкулили на рідному місці, що взяв він струмент, покинув усе інше й пішов
світ за очі. Довго йшов чи ні, аж ось підійшов …

Колись на галявині було озеро, але воно все висихало, висихало, поки не лишилась від нього невеличка калюжа.
Та хоч і невеличка, а гонору в неї на все озеро. І якось …

У старі-престарі часи, коли ще вода від потопу навкруги буяла, пішла жінка в тій воді білизну прати. Коли бачить:
пливе до неї цурпалок, та такий дивний, наче дві дитячі голівки …

На коштовному килимі висів оздоблений діамантами кинджал. Срібна чеканка на його піхвах стерлась, візерунка майже не було видно, але камінці блищали, як і раніше, і кинджал ними дуже пишався.

Бо …

Служив у славному Війську Запорізькому богодухівський козак Микита. І одного разу зчепились козаки з татарами. Добре таки побились, і дісталось Микиті так, що непритомним виніс його добрий кінь з тієї …

На підвіконні, залитому сонячним промінням, у горщиках стояли поважні насуплені кактуси, неначе товсті зелені їжаки.

— Що б робили ці люди, якби не було нас? — пихато говорив один.— Чим …

Ліс. Вечір. Закутані в пухнасті кожухи сплять ялинки. Замети закрили потворні пеньки та трухляве листя. Де-не-де впаде з дерева шапка снігова, і знову тиша. Морок нечутно лягає у лісі, і …