Байки Степана Руданського — Page 2

“Чого, брате, так збілів?
Що з тобою сталось?”
– Ах, за мною
через став
Аж сто вовків гналось!
“Бог з тобою… Сто вовків!..
Та б село
почуло…”
– Та вірно …

Повій, вітре, на Вкраїну,
Де покинув я дівчину,
Де покинув чорні очі…
Повій, вітре, з полуночі!..

Між ярами там долина,
Там біленькая хатина;
В тій хатині голубонька,
Голубонька — дівчинонька……

Ізійшлися пан з Іваном,
По світі мандрують…
Разом їдять, розмовляють.
Разом і ночують…

На кождому через плечі
Висить по торбині…
Лиш пан таки у чемерці,
Іван — у свитині…

Ідуть …

Чи в Києві, чи в Полтаві,
Чи в самій столиці,
Ходив чумак з мазницею
Помежи крамниці.

І в крамницях, куди глянеш —
Сріблом-злотом сяє,—
А йому то і байдуже:
Він …

Несе м’ясо руський Кіт,
Польський вихилясом:
«Що ти, Котику, несеш?»
А той каже: «М’ясо!»

І як «М’ясо!» вимовляв,
М’ясо і упало,
І з ним польського Кота
В минуті не стало.…

Іде циган по діброві
(Десь лихе носило),
При нім пара вареників,
Люлька та кресило.

Чорний, темний, як та хмара,
По лісі блукає:
Іскривився, курить люльку…
Аж Лев вибігає.

Вибігає, став, …

Ізнемігся старий вовк,
Ледве що плететься,
Аж з ягнятами вівця
На полі пасеться.

Приходить він до вівці,
Став на задні п’яти, П
росить собі на обід
Одного ягняти.

А та …

Пробігає Лис голодний,
Через пеньки скаче;
Аж слухає — десь Ворона
На гілляці кряче,

Та й говорить собі стиха:
«Почекай, бабусю!
Не їв м’яса годин кілька,
Тепер поживлюся».

І хвостиком …

Як Собака стеріг хату,
То його й тримали;
Як постарівся, небора,
Взяли та й нагнали…

Іде, бідний, дорогою,
Притулку шукає;
Аж у лісі на поляні
Вовк його здибає.

«Куди,— каже,— …